Мошенничество в интернет Соцінженерія Социальная инженерия Телефонное мошенничество Угон сим-карты

Cповідь потерпілого парубка

Шахраям «все возрасты покорны»

Навіть довга і сива як у старого Ґендальфа борода порою не в змозі захистити її носія від романтичного шахрайства. Сивочолих, але все ще моторних парубків, розводять порою як хлопчиків-зайчиків. А що вже казати про жадаючих любові, але не дуже ще досвідчених юнаків, які потрапляють до лап «романтичних шахраїв»…

Загальновідомо, що кохання – це така хімічна реакція людського організму, яка викликає залежність і має здатність засліплювати очі, вимикати інтуїцію, позбавляти слуху і розуму.

Знають це і злочинці, тому, вони легко присипляють розум закоханих жертв так, що їхня свідомість вже не реагує на жодні тривожні дзвіночки, які все ще намагається надіслати їй логіка і (або) життєвий досвід.

Увертюра

У деяких театральних колах іноді жартують, що театр завжди починається зі старої вішалки, а закінчується буфетом. Скажу вам, що у цьому нетолерантному сексистському і ейджистському жарті є певна доля правди. Мій театр почався хоч і не з вішалки, а з молодої кралечки у Tinder, але закінчився він саме буфетом, хоча і трохи імпровізованим, домашнім, але все-таки буфетом… у якому я самотньо, без свідків запивав сум, сором і гіркий досвід припасеним для зовсім іншого випадку напівсолодким. Але, про все по черзі…

Акт перший

Квитки до театру я замовив на сайті, посилання на який мені скинула моя нова інтернет-знайома Ольга. Ми познайомилися з нею напередодні у Tinder. Зараз мені вже і зізнатися соромно, але тоді здалося, що я закохався з першого погляду.

Оля сказала, що дуже полюбляє театр, тому на перше наше побачення ми домовилися з нею сходити на її улюблений спектакль «Преступление и наказание». Хоч мені вже і 42 роки, і борода у мене виросла довга, як у Федора Михайловича, і усе своє життя я прожив у нашому місті, а про цей театр я, на свій сором, почув уперше. Але моя Оленька заспокоїла мене, сказавши, що хоч і вона сама у тому театрі теж не була ще жодного разу, але усі її подруги вже ходили, і дуже-дуже радять.

Перший дзвінок

Сам я людина сучасна, тому, легко пропустивши повз вуха цей перший дзвіночок, не став їхати через пів міста до кас невідомого мені театру, а зробив замовлення квитків онлайн. Тим більше, що і на сайті цього театру було написано: «У зв’язку з карантином, квитки можна придбати виключно онлайн».

960 гривень (2 по 470 – за квитки, плюс 20 грн – комісія) знялися з картки одразу, але електронний квиток так і не з’явився ані у пошті, ні на екрані. Хвилини за три-чотири з якогось прихованого номеру мені зателефонував представник служби підтримки чи то театру, чи то компанії, що продає квитки, і повідомив, що побачив у своїй системі якісь проблеми з моєю оплатою та сказав, що мені потрібно пройти процедуру повернення коштів, і лише потім знов спробувати купити квитки.

Другий дзвінок

Цей анонімний представник одразу попередив мене, що для повернення коштів на моїй картці повинна бути сума, еквівалентна тій, яку хочу повернути.

Я відповів цьому телефонному помічнику, що на моїй картці достатньо коштів, після чого він скинув мені «індивідуальне посилання» і код, який я мав ввести у спеціальне поле, після чого гроші, еквівалентні сумі повернення, будуть тимчасово заблоковані на моїй картці, а вже потім усі разом повернуться на мою картку протягом 30-40 хвилин.

Я зробив так, як мені і пояснював цей «представник підтримки», – перейшов за посиланням, і з моєї картки знову були списані 960 гривень. Але я знав, що потрібно зачекати пів годинки, тому, поки ще не хвилювався.

Антракт

Очікуючи на повернення коштів, я списався зі своєю новою знайомою Ольгою і розповів їй про тимчасові проблемки з квитками.

«Буває таке», – сказала вона мені – «я про цей театр не знаю, а от про такі проблеми з квитками чула. Гроші можуть не повертатися через те, що на картці стоїть ліміт».

«Тобі», – заспокоїла вона мене, – «потрібно в онлайн-банку збільшити ліміт на операції в інтернеті. Чим більше, – тим краще».

Акт другий

Минуло не тільки 30-40 хвилин, але і близько 2 годин, а кошти так і не повернулися. У чаті на сайті, де я купував і повертав квитки представник сайту написав мені, що знову виникла помилка через те, що я щось не зовсім правильно зробив та знов повідомив мені, що для повернення усіх коштів (960+960 гривень) у мене на картці має бути мінімум 1920 гривень.

Я наполегливо просив повернути гроші іншим способом, але після довгих сперечань, я все ж таки погодився повторити спробу, але виключно під повним контролем цього консультанта.

Консультант спитав мене, чи стоїть у мене ліміт на операції в інтернет і чи достатньо у мене коштів на картці, бо для повернення 1920 гривень у мене має бути ще 1920 гривень на картці і ліміт має бути відповідно на суму 1920 гривень, а краще – більше.

Я сказав, що у мене на картці ще вісім з гаком тисяч, а ліміт на операції в інтернеті знято.

«Добре», – сказав він і знов надіслав мені «персональний лінк» і код на повернення коштів. Пройшовши за цим посиланням, я уважно виконав усі його вказівки. Інструктор був дуже терплячий і пояснював мені у подробицях, що означає кожен знак чи літера, велика чи маленька, двічі перевіряв разом зі мною кожну кому і крапку.

Після усіх цих спільних дій з моєї картки було списано ще 1920 гривень, але консультант у чаті мене заспокоїв, нагадавши, що саме так і має бути, а за 30-40 хвилин… ну ви вже зрозуміли.

Антракт

Дзвінок, як і буфет– це невід’ємна частина будь-якого театру. Буває три типи дзвінків – перший, другий і останній.

Перший і другий, зазвичай, попереджувальні, і ніби натякають глядачеві на те, що вистава от-от почнеться, але у глядача ще є теоретична можливість передумати дивитися цей спектакль. Останній же дзвінок – це вже вирок. Після нього, хочеться того чи не хочеться, але виставу доведеться смиренно дивитися до кінця.

Акт третій

Хвилин за сорок мені в черговий раз зателефонував мій знайомий вже  «невідомий номер» і сказав, що мені треба бути уважним, бо я знов зробив якусь помилку і єдиний спосіб повернути «заблоковані» 3840 гривень… Думаю, шановний читач, що ви вже мабуть запам’ятали цей геометрично прогресивний алгоритм.

Я розлютився від такого нахабства, бо був впевнений, що зробив усе правильно, точніше, так, як мені і велів сам інструктор-консультант. Я сказав йому, що не буду більше ходити за посиланнями як хлопчик і дав йому час до ранку, щоб розібратися у своїй системі і повернути мені усі гроші.

Останній дзвінок

Ще ввечері він мені зателефонував ще раз і вибачившись повідомив, що вони готові вирішити моє питання іншим способом. Для цього мені лише потрібно назвати їм SMS-код, який їхня система зараз відправить на мій телефон.

За 20 секунд надійшов SMS, я його назвав «консультанту», і він запевнив, що зранку кошти стовідсотково будуть повернені і на тому ми з ним розпрощалися.

Інсайт

О дев’ятій ранку я раптово прокинувся і усе зрозумів…

Зрозумів, що ця «Оля» ніяка не Оля, а «служба підтримки».  Я усвідомив, що мені більше вже ніхто не зателефонує і не відповість у чаті цього лялькового, як виявилося, театру одного актора. Сліпа Любов миттєво зникла разом з її наївною сестрою Вірою у те, що гроші вдасться повернути.

«Як же ж тупо мене розвели» – розсміявся я.

Трохи оговтавшись від такого «прозріння», але все ще чіпляючись думкою за останню «а раптом ні» соломинку, кинуся я до ноутбуку, щоб зайти до свого онлайн-банку! Три спроби входу не увінчалися успіхом. Кожен раз система повідомляла мені: «Ви ввели неправильний пароль».

Списуючи це на свій знервований стан, я спробував «скинути» забутий пароль на телефон, але SMS з новим паролем на телефон не надходив.

Я спробував зателефонувати на гарячу лінію свого банку, щоб повідомити та заблокувати свою вже ще не порожню, як мені тоді ще здавалося, картку…

Але, тут на мене чекало вже друге за день одкровення – моя SIM-картка не подавала жодних ознак життя. До мене з великим запізненням дійшло, що SMS-код, який я не задумуючись назвав шахраю напередодні, – був SMS-кодом підтвердження входу до мого персонального онлайн-кабінету мобільного оператора. Також я згадав, що читав про те, що саме так і відбувається шахрайський «угон» сімок. Зрозумів, що мій номер вже не мій, а моя сімка перетворилась на нікчемний шмат фольги і пластику. І про те, що відбудеться далі, – я теж згадав.

«Хоч би у мінус не встигли загнати» – промовила тієї миті остання, вціліла на той момент, з трьох усім відомих сестер – Надія. За двадцять вісім з половиною хвилин, що мені знадобився на те, щоб знайти паспорт, добігти до найближчого відділення свого банку, а потім ще й там довести, що я не верблюд, шахраї не тільки остаточно дочистили усі мої карткові рахунки, але і в мінус 4000 гривень встигли залізти за кредитною карткою. Більше (дякую їй за це) не дозволила система моніторингу банку.

Але, як виявилося, то була лише перша частина цього «Марлезонського балету». На мене ще чекала друга.

Крім мобільного номера і коштів з карток злочинці увели у мене ще й Ґуґл-акаунт, так само як і з онлайн-банком, скинувши «забутий» пароль на вже не мій телефон. А за допомогою Ґуґл-акаунту поцупили акаунти у Фейсбуці, Інстаграмі, Телеграмі, Тіндері (хай йому грець) та навіть у Тік-Тоці (я, здається, вже казав, що я сучасний чолов’яга).

Завантажити PDF