Членство, яке доводиться підтверджувати. Що досвід шести країн говорить про український шлях до SEPA

Велика Британія перебуває в Єдиній зоні платежів у євро донині. У березні 2019 року Європейська платіжна рада (EPC) схвалила звернення банківської асоціації UK Finance і підтвердила, що країна залишиться в географічному охопленні схем навіть за виходу з Європейського Союзу без угоди.

Формально нічого не сталося. Фактично з 1 січня 2021 року британські банки працюють у статусі третьої країни: платіжна інструкція має нести повну адресу платника, окремі європейські установи ввели надбавки за операціями з британськими контрагентами, обробка сповільнилася через додаткові перевірки.

Висновок, який варто зробити перед тим, як говорити про українські строки: місце в SEPA не є нагородою, яку отримують раз і назавжди. Це статус, що тримається на відповідності, і його втрата виглядає не як виключення, а як тихе подорожчання для власних клієнтів.

В Україні ж уся публічна розмова стиснулася до одного календарного питання — коли парламент проголосує законопроєкт. Це важливий крок, але він не перший і далеко не останній.

Що насправді означає «країна в SEPA»

Тут постійно змішують три різні речі, і без їх розведення подальша розмова безпредметна.

• Правила. Кожен вид платежу описано окремим зводом: які поля обов’язкові, як виглядає повідомлення, скільки годин на виконання, коли і як платіж повертається. Таких зводів кілька — звичайний переказ у євро, миттєвий, прямий дебет, підтвердження отримувача. До кожного установа входить окремо.
• Кліринг. Правила самі грошей не рухають. Для цього існує технічна ланка, яка збирає повідомлення учасників, взаємно закриває їхні вимоги і виводить чисті позиції. Для євро це насамперед системи STEP2 і RT1. Характерно, що в більшості держав Європейського Союзу такі системи належать не центральним банкам, а компаніям у власності самих банків.
• Завершення. Кошти остаточно переходять у центробанківських грошах — у європейській системі під управлінням Євросистеми.

І окремо — розрізнення, яке губиться найчастіше. Коли говорять «країна приєдналася», мають на увазі, що спільнота її надавачів подала досьє, серцевиною якого є висновок юридичного радника: чи зможуть тутешні учасники грати за тими самими правилами, що й європейські. Позитивне рішення EPC розширює географію схем — і не більше. Жоден банк від цього учасником не стає: далі кожен подає власне звернення, і робить це після рішення EPC, а не до нього.

Звідси головне обмеження української конструкції. Наш надавач не отримає власного рахунку в європейській системі завершення розрахунків — вхід туди прив’язаний до Європейського економічного простору. Проте відправляти платежі це не заважає: розрахунок виконується через рахунок іншого учасника. Отже, справжнє питання звучить не як «чи пустять нас у європейську систему», а «хто візьме на себе розрахунок за нас і за яку ціну». Це предмет переговорів і торгу, а не інженерії.

Що перевіряють на вході

Правила схем пише Європейська платіжна рада (EPC) — некомерційна асоціація за бельгійським правом, до якої входять банки та їхні об’єднання. Окремим документом вона описує, за якими ознаками вирішує, впускати чи не впускати спільноту з держави поза Європейським економічним простором.

У цьому документі є фраза, вагу якої недооцінюють: потрібні положення мають бути закріплені або в законах, застосовних до заявника, або в однаково обов’язковій практиці. Читається просто — закон не є єдиною формою. Обов’язковий акт регулятора зараховується.

Сам перелік, якщо прибрати з нього номери директив, зводиться до дев’яти позицій. Права споживача і відповідальність надавача за виконання платежу. Відомості про обидві сторони, що рухаються разом із переказом. IBAN та уніфіковане повідомлення. Пруденційні вимоги до банків на європейському рівні. Режим протидії відмиванню коштів і чиста репутація в FATF. Санкційні списки Ради Безпеки ООН у тому ж обсязі, що застосовує Європейський Союз. Право сторін домовитися, чиє законодавство регулює їхній договір. Антимонопольні норми. І передання клієнтських даних, яке не створює юридичного ризику для європейського контрагента.

Але не всі важливі вимоги живуть у цьому переліку. Джерел насправді три, і плутають їх регулярно.

Перше — власне ознаки EPC, які перевіряють при вступі до схем. Друге — умови допуску до конкретної клірингової системи; їх встановлює її оператор, а не EPC. Третє — критерії членства в Європейському Союзі — найширші з трьох й оцінюються окремо, у переговорному розділі про вільний рух капіталу.

Наочний приклад. Норми про те, що завершений платіж не розвертається навіть у разі краху учасника, серед ознак EPC немає — цього вимагає не EPC, а оператор клірингової системи, через яку підуть гроші. Правила про однакову плату за внутрішній і транскордонний переказ там теж немає — воно з набору вимог для вступу до ЄС. Проте без першого учасника до клірингу не допустять, а без другого не станеться того здешевлення, заради якого затіяно весь процес. Тому обидві норми з’явилися в усіх країнах регіону, хоч EPC про них не питала.

Один закон і десятки актів: як робили сусіди

Північна Македонія запустила профільний закон у квітні 2022 року. Він переніс у національне право другу платіжну директиву, режими електронних грошей і платіжних рахунків, безповоротність розрахунків. Слідом центральний банк випустив двадцять шість підзаконних актів, і в день приєднання міністр фінансів назвав головним досягненням саме зв’язку закону з цим пакетом.

Чорногорія у липні 2025-го обрала інший масштаб — три рішення регулятора: стеля комісій за перекази в SEPA, розширений операційний час національної системи, скасування надбавок за платежі в другій половині дня. Вимога про рівність тарифів у такий спосіб виявилася закритою без жодної правки закону.

Албанія рухалася схожим маршрутом: рамковий акт 2020 року, а у 2024-му — точковий регламент центрального банку під одну конкретну ознаку.

Формула повторюється: закон задає рамку, регулятор наповнює її актами. Пропорція між ними в кожній країні своя і залежить від того, які повноваження має її центральний банк. А отже, український розподіл — що закриє НБУ, а що доведеться проводити через парламент — потребує окремої відповіді. Публічно такої відповіді ще не звучало.

Заявку подають не тоді, коли закон ухвалено

Македонський акт запрацював 1 січня 2023 року. Досьє пішло до EPC 10 липня 2024-го — з розривом у півтора року.

Це не тяганина, а вимушена послідовність. Юридичний висновок пишеться на право, що діє, разом із підзаконним шаром. Скласти його на закон, який ухвалено, але ще не введено в дію, неможливо технічно.

Отже, між українським голосуванням і поданням досьє існує етап, відсутній у всіх трьох офіційних календарях: набрання чинності, вироблення актів Національного банку та Міністерства фінансів, і лише після цього — робота над висновком.

Де процес може зупинитися

Готування висновку фінансує заявник, і фіксованого цінника не існує — жодна країна цих сум не називала. Молдова провела роботу всередині проєкту інституційної розбудови центрального банку, який оплачував Європейський Союз.

Серед ознак прийнятності є одна процедурна, і саме вона виявляється найчутливішою: Європейська Комісія та національні регулятори мають бути опитані й не мати заперечень.

Що це означає на практиці, показала Сербія. У березні 2025 року EPC притримала рішення на прохання Європейської Комісії — через стан законодавства про протидію відмиванню коштів. Позитивна відповідь надійшла лише 22 травня. Тобто гальмувала не EPC, а Комісія, і зробила це через ознаку, яку легко прийняти за формальність.

Нижню планку показує Боснія і Герцеговина: там досьє не подавали взагалі, бо центральний банк відкрито визнав невідповідність законодавства.

Два маршрути і чому вигідно не поспішати

Далі починається те, що жодним голосуванням не створюється і коштує незрівнянно дорожче. Національний банк опрацьовує два сценарії.

Через європейського партнера. Український банк домовляється з банком у ЄС або ЄЕЗ, і той стає для нього точкою входу: приймає та передає платежі, а заразом відповідає за розрахунок. Партнера кожен шукає сам. Домовлятися, підписувати договір і доробляти системи можна вже зараз; подавати заяву на приєднання — тільки після рішення EPC. За балканським досвідом від цього рішення до першого платежу минає близько пів року.

Через національну інфраструктуру. Національний банк будує власну систему, яка з’єднає українські банки з європейським клірингом — щоб кожному не доводилося шукати партнера окремо. Взявся він за це на прохання ринку: опитав банки, хто впорається краще, і більшість відповіла — регулятор. Але почати будівництво можна лише після того, як Україна подасть досьє: раніше європейські оператори технічної документації не видають. Старт запланований на 2028 рік, тривалість робіт не прогнозують.

Обидва сценарії відлічуються від рішення EPC. Але перший після нього вмикається, а другий у цей момент лише стартує як будівництво.

І тут виникає розрахунок окремого учасника ринку. Домовлятися з партнером сьогодні — означає вкладати гроші в канал із невизначеним строком служби: формат майбутньої національної інфраструктури не оприлюднено, тож незрозуміло навіть, на що доведеться переходити. Додайте різницю форматів повідомлень: працює установа не зі стандартом, а з конкретним його втіленням, і в партнера воно своє, а в національній системі його визначатиме регулятор. Виходить перспектива двох послідовних переробок бек-офісу.

Якщо цю арифметику зробить більшість, картина на момент рішення EPC буде такою: увійти зможуть лише ті, у кого кореспондентські зв’язки з європейськими банками вже є, тобто здебільшого установи з іноземним капіталом. Юридично Україна опиниться в SEPA. Практично в євро працюватиме кілька гравців.

Умова, без якої звернення не заповнити

Позитивне рішення EPC відчиняє двері країні й нікого не робить учасником. Далі кожен надавач подає власне звернення, окремо до кожного зводу правил.

І тут є вимога, яку майже не обговорюють. У зверненні вказують дату, з якої установа стане досяжною для інших учасників, і реквізити для вхідних платежів. Забезпечити цю досяжність можна винятково через кліринг — самому або через того, хто в ній уже присутній. Отже, домовленість про кліринг має існувати ще до подання: інакше форму немає чим заповнювати.

Наскільки ринок до цього наблизився, видно з опитування Національного банку, у якому взяли участь 56 банків. Партнера в ЄС мають усі установи з іноземним капіталом, сімдесят відсотків банків з українським капіталом і менше половини тих, у кого немає рахунків у європейських банках. Лінія поділу проходить не за розміром, а за наявністю готового виходу назовні.

Звідки береться здешевлення

Молдовський переказ подешевшав із двадцяти євро до 1,26. Чорногорський платіж до двохсот євро втратив комісію в сімдесят чотири євро повністю. Обидва результати виглядають як природний ефект приєднання — і це хибне враження.

Ефект дає конкретна норма: плата за переказ у євро в межах SEPA, звичайний чи миттєвий, не може перевищувати плату за відповідну внутрішню операцію. Чорногорія втілила її трьома рішеннями регулятора. В українському праві аналога немає.

Без такої норми ціну для клієнта визначатиме двостороння домовленість кожного банку зі своїм партнером. Національний банк, спираючись на балканський досвід, застерігає прямо: коли європейський кореспондент має з переказу п’ятнадцять-вісімнадцять євро, переводити клієнта на тарифи SEPA йому невигідно, і він торгуватиметься проти. Це варто тримати в голові, бо урядова оцінка річної економії в 70–100 мільйонів євро побудована на припущенні, що ціни впадуть.

Кому місця не передбачено

Банки без рахунків у європейських установах. Дехто з них розраховує йти через більший український банк, де тримає рахунок. Виходить ланцюжок із трьох ланок, і найненадійніша — крайня: європейський кореспондент того банку має погодитися обслуговувати ще й чужу клієнтуру. Це предмет комплаєнсу, а досвід останніх років свідчить, що відмови трапляються.

Небанківські надавачі. Найтихіша проблема з найбільшими наслідками. Опитування стосувалося банків, рекомендації написані для банків, партнерами названо банки-кореспонденти, порядок організації супроводу теж розрахований на банки. А прямими учасниками панєвропейської клірингової системи для роздрібних платежів у євро можуть бути тільки банки.

Тобто перший маршрут для них практично зачинено. Другий у цільовій конструкції передбачено — але вона розпочинається у 2028-му. Виходить, що до кінця десятиліття небанківському надавачеві просто нікуди звернутися, і відповідального за його готовність не призначено. Європейський Союз діє протилежно: з жовтня 2025 року платіжні установи та установи електронних грошей отримали прямий вхід до системи завершення розрахунків.

Миттєві перекази. Цільова конструкція описує підключення до клірингової системи для роздрібних платежів, тобто під звичайні перекази; у сценарії з партнером ситуація та сама. На пряме запитання, чи обов’язковий європейський регламент про миттєві платежі для країни, яка входить у SEPA, але не в Європейський Союз, Національний банк відповідає, що питання опрацьовується.

Як утримують статус

Повернімося до того, з чого починали. Приєднавшись, країна потрапляє під чотири різні механізми спостереження.

Перегляд з боку EPC. У чинному переліку країн зафіксовано, що для держав поза Європейським економічним простором після включення діє процедура періодичної перевірки безперервної відповідності. Більше публічно нічого: ні строків, ні порядку, ні наслідків.

Облік законодавства. Найнепомітніший інструмент. У тому ж переліку навпроти кожної країни поза ЄЕЗ вказано не лише орган, що ліцензує надавачів, а й закон, на підставі якого він працює, з переліком усіх внесених до нього змін. Змінюється закон — оновлюється запис. Фактично EPC веде хроніку законодавчих рухів у державах, які вже всередині.

Обов’язок учасника. Правила зобов’язують кожного члена схеми відповідати ознакам прийнятності весь час, а не в момент вступу. За цим стежить Секретаріат EPC через реєстр учасників.

Реакція ринку. Найдієвіший із чотирьох — і саме він спрацював у британському випадку, з якого починалася ця стаття. Ніхто нікого не виключав. Просто змінився статус, і разом із ним — вимоги до даних, ціна та швидкість обробки.

Для нас із цього випливає річ, якої не знайти в жодному українському документі: українські платежі в SEPA потраплять під режим третьої країни з першого ж дня. Повна адреса платника в кожній інструкції буде не побажанням, а умовою. Це зачіпає моделі даних, платіжні форми і процедури залучення клієнтів — і закладати це слід зараз, поки системи ще проєктуються.

Друга хвиля

Грудень 2025 року, спільна позиція Європейського Союзу щодо Чорногорії у розділі про вільний рух капіталу — через рік після її входження до SEPA. Визнавши узгодженість основного масиву, ЄС одразу перелічив, чого бракує: вторинне законодавство платіжної директиви; національні положення за регламентами про SEPA і транскордонні платежі, які мають з’явитися щонайменше за пів року до вступу; приведення у відповідність до регламенту про миттєві платежі разом із запуском сервісу підтвердження отримувача та переробкою санкційного скринінгу; ліквідація винятку, за яким державний банк розвитку проводить платіжні операції поза загальними зобов’язаннями.

Ті самі процеси йдуть у сусідів. Сербія в липні 2026-го внесла нові правки — протидія шахрайству і повернення коштів, транскордонні операції, безповоротність розрахунків. Молдова готує акт із нормами про миттєві перекази. Чорногорія за 2025 рік правила свій закон двічі.

В українських планах другої хвилі немає.

Що з цього робити нам

Зробленого чимало, і применшувати це було б несправедливо. Організацію супроводу визначено, порядок для установ написано, конструкцію національної інфраструктури обрано за підсумками опитування ринку, юридичний висновок у роботі, переговори з європейськими центральними банками тривають.

Проблема не в бездіяльності, а в зоні між зробленим і необхідним — там поки немає ні розрахунків, ні строків, ні прізвищ. Яка з трьох дат справжня. Що по силах регулятору, а що доведеться нести в зал Верховної Ради. Хто торгуватиметься про тарифи — кожен поодинці чи ринок спільно. Коли з’являться миттєві перекази. Куди подітися тим, у кого до 2028 року немає жодного шляху.

Наша перевага в тому, що чужий шлях уже пройдено і видно повністю: від першої редакції закону до другої хвилі правок усередині SEPA. Скористатися нею можна лише за однієї умови — якщо рахувати не самий лише день голосування.